Елена Лабарта присвячує лекцію персоналізації підтримки лютеїнової фази в кріоциклах (FET) і тому, що нам дає вимірювання сироваткового прогестерону в день перенесення.
Ключове спостереження: приблизно у 30% пацієнток прогестерон у день перенесення виявляється нижчим за поріг — і в них шанси на успіх падають на 18–20%. Це прихований, але частий фактор невдач.
Робочий поріг, про який говорить доповідачка, — близько 9 нг/мл (у багатьох центрах орієнтуються на 10 нг/мл). Нижче цього рівня ендометрій підготовлений недостатньо.
Важлива й техніка вимірювання: кров на прогестерон слід брати приблизно через 6 годин після останнього введення, інакше результат вводить в оману.
Стратегія «порятунку» при низькому прогестероні контрінтуїтивна: не збільшувати вагінальну дозу, а додати інший шлях введення. Просте нарощування вагінальної форми не вирішує проблему всмоктування.
Окрема знахідка — зв'язок із мікробіомом: не-лактобацилярний мікробіом асоційований з нижчим прогестероном, що пов'язує ендометріальну флору й гормональну готовність.
Лабарта звертається і до натурального циклу: в істинному натуральному циклі кожна третя пацієнтка має недостатню лютеїнову фазу — тобто проблема не унікальна для штучних схем.
Стратегічний вектор доповіді — рух у бік натуральних і модифікованих натуральних циклів, де власне жовте тіло підтримує лютеїнову фазу фізіологічніше.
Практичний сенс: вимірювати прогестерон у день перенесення, а не покладатися на «стандартну» дозу наосліп — це простий і дешевий спосіб виявити пацієнток групи ризику заздалегідь.
Індивідуалізація тут — не про складніші протоколи, а про своєчасний контроль і точкову корекцію шляху введення там, де всмоктування недостатнє.
Механізм, що стоїть за знахідкою, простий: у штучному (ЗГТ) циклі немає власного жовтого тіла, і рівень прогестерону цілком залежить від екзогенного введення й індивідуального всмоктування. Звідси й розкид: та сама доза в різних пацієнток дає різний сироватковий рівень.
Саме тому «сліпа» стандартна доза підводить приблизно кожну третю: без вимірювання неможливо дізнатися, чи потрапила конкретна пацієнтка в групу з недостатнім рівнем, а клінічно це ніяк не проявляється аж до самого результату перенесення.
Rescue-логіка «додати інший шлях введення» спирається на ту саму ідею: якщо вагінальне всмоктування в пацієнтки низьке, збільшення тієї самої форми не допомагає, а підключення підшкірного чи внутрішньом'язового прогестерону піднімає системний рівень і рятує цикл.
Підсумок: сироватковий прогестерон у день перенесення — недооцінений, але інформативний маркер; його контроль і грамотна rescue-тактика здатні повернути частину «втрачених» імплантацій.
Підтримка лютеїнової фази на основі моніторингу серумного прогестерону: чому стандартна вагінальна терапія не забезпечує захисний рівень у частини пацієнток на гормонально-замісному циклі, як визначається порогове значення на день переносу, і коли показана модифікація шляху введення. Аргументи на користь переходу до натуральних та модифікованих натуральних циклів кріопереносу.
Підтримка лютеїнової фази на основі моніторингу серумного прогестерону: чому стандартна вагінальна терапія не забезпечує захисний рівень у частини пацієнток на гормонально-замісному циклі, як визначається порогове значення на день переносу, і коли показана модифікація шляху введення. Аргументи на користь переходу до натуральних та модифікованих натуральних циклів кріопереносу.
Вимірювати серумний прогестерон у день переносу з урахуванням тайминга останньої дози.
Додавати другий шлях введення при значенні нижче порогу; не просто збільшувати вагінальну дозу.
Виявляти пацієнток з вищим ІМТ або вагінальним дисбіозом до переносу.
Використовувати натуральні цикли коли можливо для зниження медикаментозного навантаження та ризику прееклампсії.
Гінеколог, репродуктивний хірург і дослідниця IVI RMA Valencia; з 2005 року спеціалізується на репродукції людини та допоміжних репродуктивних технологіях. Наукові інтереси — рівень прогестерону сироватки в циклах перенесення ембріонів і ведення лютеїнової фази. Доцент магістерських програм з допоміжної репродукції Університету Валенсії, авторка понад 50 наукових праць.
Автор лекції «Підтримка лютеїнової фази на основі моніторингу прогестерону»
-1.png&w=3840&q=75)
