Базові протоколи контрольованої стимуляції яєчників: які інструменти ми маємо

Наталія Владикіна розбирає «базу» — контрольовану стимуляцію яєчників як ремесло, де майстерність полягає в постійному зважуванні: чи принесе те, що я роблю, більше користі чи більше шкоди.

Перше питання, на яке лікар зобов'язаний відповісти до старту, — навіщо стимулювати. Для природного зачаття мета — монофолікулярний ріст; для інсемінації допустимо виростити кілька фолікулів; для накопичення ооцитів, заморозки чи створення ембріонів — своя логіка. Без ясної мети протокол втрачає сенс.

Другий крок — профіль пацієнтки. За АМГ, ФСГ і числом антральних фолікулів її умовно відносять до нормо-, гіпо- чи гіпервідповідачів. Ці інструменти не абсолютні й точної відповіді не дають, але допомагають «не вляпатися» і обрати відправну тактику.

Третій вибір — чим стимулювати: прямими препаратами (екзогенний ФСГ) чи непрямими стимуляторами (кломіфен цитрат, летрозол). У кожного свої плюси й мінуси; останні дані частіше схиляються до летрозолу, але в Україні важливий нюанс off-label статусу — звідси порада про продуману інформовану згоду.

Розглядаються базові протоколи непрямими стимуляторами: старт на 5–6 день ближче до вибору домінантного фолікула підвищує ймовірність монофолікулярного росту. Важливе попередження: прийом кломіфену довше 5 днів зсуває вікно імплантації, що робить самостійне зачаття в такому циклі проблематичним — типова «помилка протоколу».

Найскладніша стимуляція, за словами доповідачки, — на природне зачаття, де потрібно синхронізувати ріст фолікула та ендометрія. Якщо синхронізації немає, розумніше піти в сегментацію: забрати ооцити й підготувати ендометрій окремо.

Окремо — пацієнтки, які не реагують на непрямі: гіпогонадотропний гіпогонадизм потребує екзогенного ФСГ малими дозами, щоб домогтися монофолікулярного росту й уникнути надмірної відповіді. Наводиться орієнтовна таблиця вибору дози за АМГ, ФСГ, числом фолікулів, віком та ІМТ.