
Микола Грищенко переводить розмову з площини «як стимулювати» в площину «навіщо» — пропонуючи дивитися на контрольовану стимуляцію яєчників не як на ізольований інструмент, а як на частину загальної стратегії ДРТ.
Відправна рамка — холістичний підхід. Мета програми еволюціонувала: від частоти настання вагітності до кумулятивних пологів, а сьогодні — до народження здорової дитини потрібного родині числа дітей, у розумні терміни, без ускладнень і за оптимальних витрат. Два найнеприємніші ускладнення ДРТ — синдром гіперстимуляції та багатоплідна вагітність.
Стимуляція, за Грищенком, не існує у вакуумі: на вибір впливають доступні технології — заморозка, вітрифікація ооцитів, ПГТ, персоналізований перенос. Звідси і її еволюція — від високодозних протоколів із високою частотою СГЯ до стриманіших, антагоністичних і персоніфікованих схем.
Важливий орієнтир ефективності — плато приблизно з 18–20 ооцитів на цикл: до цього більше ооцитів означає більше перспектив, як поточних, так і кумулятивних. Виходячи з резерву, пацієнток ділять на три когорти — нормо-, гіпер- і гіповідповідачів, кожна зі своїм головним завданням (для гіпер — уникнути СГЯ, для гіпо — не втратити час).
Для гіповідповідачів особливо корисна стратифікація POSEIDON, що розділяє пацієнток із «поганими перспективами» за віком (до і після 35 років) і за тим, чи очікували ми слабку відповідь заздалегідь, чи зіткнулися з нею вже в циклі.
Окрема лінія — фармакогеноміка в реальній стимуляції. Грищенко наводить дослідження 2025 року: генотипування за рецептором ФСГ (FSHR N680S) і підбір препарату під варіант рецептора змінює частоту живонародження — 40% за персоніфікованого підходу проти 29% за неперсоніфікованого.
На вибір протоколу впливає безліч факторів окрім профілю пацієнтки: супутня патологія (ендометріоз, аденоміоз, онкопричини), необхідність соціального збереження, культурні та релігійні рамки, прийнятність донації та зберігання ембріонів, а також системні ресурси клініки й держави.
Доповідач розбирає два клінічні сценарії. За обмежених ресурсів (ситуація НСЗУ) пріоритет — оптимізація витрат, свіжий перенос, майлд-стимуляція; за достатніх — оптимізація часу до результату, накопичення й кріоперенос, стратегія «one and done».
Порушується й етична тема «зайвих» ембріонів: посилаючись на statement-paper Лоуренс та Ата, Грищенко пропонує замість масового створення ембріонів частіше заморожувати ооцити — це гнучкіше для родини й знімає частину етичних дилем, але потребує надійної вітрифікації ооцитів у лабораторії.
Окремо відзначено доступність ДРТ як глобальний тренд (проєкт Walking Egg — мобільна IVF-лабораторія для країн з обмеженими ресурсами) і роль ШІ, який уже сьогодні в низці завдань перевершує стандартну клінічну практику завдяки об'єктивності та роботі з великим числом критеріїв. При цьому жодна ад'ювантна терапія не має рівня доказовості ESHRE/ASRM.
Підсумковий заклик — мислити не ідеологією одного циклу, а стратегією побудови родини: від оцінки профілю пари та її попередніх стимуляцій через вибір тактики й типу переносу до реалізації та контролю, де допомагають AI-дашборди. Успіх — це родина потрібного розміру, збережене здоров'я жінки й відсутність етичних дилем із рештою ембріонів.
Парадигма стимуляції змістилася від «більше клітин за будь-яку ціну» до персоналізації та безпеки. Які фактори реально визначають вибір протоколу сьогодні, як freeze-all і сегментація циклу змінили логіку рішень і де межа розумної індивідуалізації.
Професор, MD, PhD, керівник Sona Academy (Sona Group); експерт з репродуктивної медицини з фокусом на медичній освіті та науковій стратегії. Ініціює та веде освітні й наукові програми групи, зокрема Winter School of Reproductology та сателітні наукові події.
Автор лекції «Еволюція протоколів контрольованої стимуляції: фактори вибору та зміна парадигм»