Сучасні уявлення про регуляцію фолікулогенезу

Фолікулогенез триває близько 175 днів, і розуміння його молекулярних механізмів безпосередньо визначає якість стимуляції. Лекція Галини Стрелко веде слухача від «сплячого» примордіального фолікула до зрілого ооцита, показуючи, де саме клініцист може втрутитися.

Ріст фолікула проходить два етапи — ФСГ-незалежний і ФСГ-залежний — із проміжною фазою появи перших рецепторів до ФСГ. Спокій примордіальних фолікулів утримує шлях PTEN/PI3K: фосфатаза PTEN працює як гальмо, не даючи запасу яйцеклітин вичерпатися надто швидко. АМГ виступає додатковим обмежувачем масового росту. Активацію запускають фактори росту родини BMP (BMP-4, BMP-7), а ключовий «діалог» ооцита з гранульозою ведуть BMP-15 і GDF9 — через них ооцит керує своїм оточенням, стимулює проліферацію клітин гранульози й стримує передчасну лютеїнізацію. Звідси практичний висновок: некомпетентний ооцит не можна «полагодити» вітамінами, але підготовку варто вести заздалегідь.

Окремий блок — центральна регуляція. Нейрони KNDy (кісспептин, нейрокінін B, динорфін) формують імпульси ГнРГ: висока частота сприяє ЛГ, низька — ФСГ. Хронічний стрес через кортизол пригнічує чутливість до нейрокініну B, а дефіцит енергії (менше 20–30 ккал/кг) знижує пульсацію ЛГ — що пояснює ановуляцію при схудненні та стресі й дає основу для консультування пацієнтки.

Практика стимуляції спирається на теорію «двох клітин — двох гонадотропінів». Вводяться поняття порога ФСГ (перевищення базального рівня, орієнтовно на 50%, індивідуально залежне від поліморфізмів рецептора) і вікна ФСГ — тривалості його дії. Після досягнення фолікулом 14 мм він стає ЛГ-залежним, і дозу ФСГ можна знижувати. Розглядається роль ізоформ гонадотропінів: кислі форми — «марафонець» початку циклу, лужні — «спринтер» овуляції; сечові та рекомбінантні препарати відрізняються профілем, а додавання ЛГ у другій фазі імітує потрібний зсув.

Особлива увага приділена центральному «диригенту» — системі KNDy. Нейрокінін B запускає і синхронізує нейрони, кісспептин передає команду до викиду ГнРГ, динорфін її зупиняє. При сильному стресі кортизол «глушить» чутливість до нейрокініну B, а опіоїдоподібні речовини посилюють гальмівні механізми — так на молекулярному рівні пояснюється порушення циклу.