
Наталія Владикіна присвячує другу лекцію ускладненням стимуляції — «лякалці всіх репродуктологів». Її теза: ускладнення трапляються у всіх, вони рідкісні, але щоб «не вляпатися» навіть у рідкісні, про них треба говорити прямо.
Починає з нестандартної реакції на стимуляцію — найчастішої теми запитань. Три джерела такої ситуації: ятрогенний вплив (тривалий прийом КОК, агоністів, лікування ендометріозу перед стимуляцією), біологічне старіння і генетичний фактор.
Окремо — різниця поліморфізму й мутації: мутація практично вимикає можливість стимуляції, тоді як поліморфізми лише змінюють реакцію — одні її пригнічують, інші роблять гіпер. Звідси несподіваний гіпо- чи гіпервідповідь у, здавалося б, «зрозумілої» пацієнтки; уніфіковані протоколи тут не спрацьовують.
Синдром порожніх фолікулів частіше хибний: пацієнтка не ввела тригер правильно (не в той день, не розвела агоніст). Звідси — важливість контролю тригера: тест на овуляцію чи вагітність наступного дня, відео й повідомлення. Справжній синдром пов'язаний з індивідуальною відповіддю на тригер — перепункція в 40–42 години замість 36.
Синдром резистентних фолікулів — коли пацієнтку помилково взяли на стимуляцію: нормальний/підвищений АМГ і антральні фолікули при високих ФСГ і ЛГ. Золотий стандарт — генотипування: при частині мутацій можливий лише IVM, при інших — помірна стимуляція.
Перекрут яєчника — рідкісне, але неприємне ускладнення; передумови — швидкий ріст фолікулів, мультифолікулярні яєчники. Важливий момент: доплерографія помиляється до 60% (артеріальний кровотік зберігається при перекруті), тому діагноз за «наявністю кровотоку» ненадійний.
Тактика при перекруті — не затягувати: почати з позиційної терапії (колінно-ліктьове положення, повороти), при неповному перекруті спробувати деторсію; якщо за 4–6 годин немає ефекту — операційна. Сучасний підхід — розкручувати, а не видаляти яєчник: ризик тромбоемболії мінімальний, дренування кіст дає позитивний результат у 73% випадків.
Спонтанний розрив яєчника відрізняється клінікою: різкий біль і раптова втрата свідомості (на відміну від перекруту, де свідомість зберігається). Тактика залежить від гемодинаміки: стабільна — спостереження, нестабільна — інфузія, операційна. Наводиться власний кейс поєднання перекруту й розриву, де яєчник вдалося зберегти, а наступного дня отримати 28 клітин і вагітність.
Центральне ускладнення — синдром гіперстимуляції яєчників (СГЯ). Після епохи агоніст-тригерів він майже зник, але «мода» на подвійний тригер повернула клініку СГЯ: навіть невеликий ХГЧ запускає каскад. СГЯ — не просто відповідь на стимуляцію, а патогенетичний процес, що трапляється навіть поза протоколами ЕКЗ.
Профілактика СГЯ: виділення пацієнток високого ризику (фенотип, мультифолікулярні яєчники, анамнез), протокол з агоністами, метформін при СПКЯ, тригер-агоніст, каберголін (знижує тяжкість, але не частоту), фризол і перенос у наступному циклі. Що не працює: низькі дози ХГЧ, летрозол, аспірин, альбуміни й крохмалі.
Загальний посил: ускладнення будуть завжди, їх не треба боятися, але потрібно підходити з розумом — передбачати ризик, вчасно реагувати і пояснювати пацієнтці все на кожному етапі. Тоді робота лишається достатньо безпечною навіть у рідкісних критичних ситуаціях.
Більшість ускладнень стимуляції — прогнозовані. Як оцінити ризик синдрому гіперстимуляції, коли рятує агоніст-тригер і freeze-all, як обрати тригер фінального дозрівання та які помилки коштують циклу — практичний розбір профілактики.