
Лекція Хумана М. Фатемі відповідає на ключове питання сучасної репродуктології: чи існує універсальний протокол оваріальної стимуляції, однаково придатний для кожної пацієнтки? Автор показує, що концепція «один підхід усім» сьогодні виглядає застарілою і не витримує перевірки клінічною практикою, адже оваріальна відповідь визначається сукупністю фізіологічних чинників, а не єдиним параметром на кшталт віку чи базового рівня гормонів.
В основі міркування лежить уявлення про те, що фолікулогенез керується класичною двоклітинною, двогонадотропною моделлю, де ФСГ і ЛГ діють узгоджено на клітини гранульози та теки. Індивідуальна чутливість до гонадотропінів різниться між пацієнтками, і саме ця варіативність пояснює, чому та сама доза препарату в різних жінок призводить до принципово різної кількості та якості отриманих ооцитів.
Особливу увагу приділено ролі лютеїнізувального гормону. Фатемі розбирає клінічні ситуації, у яких цикл розвивається субоптимально через знижену активність сигнального шляху ЛГ, зокрема за поліморфізму рецептора ЛГ. У таких випадках додавання рекомбінантного ЛГ здатне «врятувати» цикл, відновлюючи адекватну стероїдогенну підтримку зростаючих фолікулів і покращуючи синхронність їхнього дозрівання.
Для обґрунтування такого підходу лектор звертається до даних дослідження Rangar Maraju, присвяченого рандомізації доз рекомбінантного ЛГ. Не заглиблюючись у конкретні числові результати, автор використовує цю роботу як ілюстрацію того, що дозування ЛГ-вмісних препаратів має бути предметом цілеспрямованого добору, а не призначатися за єдиним шаблоном для всіх категорій пацієнток.
Із цього випливає практичний принцип персоналізації: перед початком стимуляції потрібен мультифакторний аналіз, що включає маркери оваріального резерву (АМГ, число антральних фолікулів), вік, історію попередніх циклів і, де це можливо, фармакогенетичні особливості. Така оцінка дає змогу заздалегідь виокремити пацієнток, яким базової ФСГ-стимуляції недостатньо і які виграють від додавання ЛГ-активності.
Окремо наголошено, що персоналізація протоколу — це не ускладнення заради ускладнення, а спосіб підвищити ефективність і безпеку лікування. Правильний добір співвідношення ФСГ і ЛГ, стартової дози та типу протоколу знижує ризик як бідної відповіді, так і надмірної стимуляції, водночас підвищуючи шанс отримати достатню кількість зрілих, повноцінних ооцитів.
Практичний висновок лекції для клініки простий і водночас вимогливий: універсального протоколу не існує, і завдання лікаря — будувати схему стимуляції індивідуально, спираючись на фізіологію конкретної пацієнтки, сучасні маркери та доказові дані про роль ЛГ. Такий підхід перетворює оваріальну стимуляцію зі стандартної процедури на інструмент точної репродуктивної медицини.
Чому універсального протоколу стимуляції не існує і коли цикл рятує додавання ЛГ.
Лікар зможе пояснити, чому підхід «один протокол усім» застарів і як фізіологічна варіативність оваріальної відповіді потребує індивідуальних рішень.
Слухач навчиться розпізнавати клінічні ситуації зниженої активності ЛГ, зокрема за поліморфізму рецептора, де обґрунтоване додавання рекомбінантного ЛГ.
Лікар зможе використовувати мультифакторну оцінку резерву та дані про роль ЛГ для добору співвідношення гонадотропінів і стартової дози.
Слухач зможе коректно тлумачити зміст досліджень із рандомізації доз рекомбінантного ЛГ для практики персоналізації стимуляції.
Груповий медичний директор мережі ART Fertility Clinics (ОАЕ, Оман, Індія) і клінічний професор Vrije Universiteit Brussel (VUB). Субспеціаліст з репродуктивної медицини та хірургії, міжнародно визнаний за роботи зі стимуляції яєчників та ендокринології лютеїнової фази. Автор понад 200 рецензованих публікацій.
Автор лекції «Оваріальна стимуляція у ДРТ: чи підходить один підхід усім?»