Повторні невдачі імплантації (РІФ) — одна з найбільш цитованих, але найменш визначених нозологій у репродуктивній медицині. Література містить сотні різних визначень, і значна частина пацієнток з діагнозом РІФ можуть бути статистичним артефактом, а не персистуючою ендометріальною патологією. Лекція пропонує критичне переосмислення.
Огляди показали понад 600 різних визначень РІФ у літературі. Без уніфікованого визначення немає порівнюваних досліджень, чітких клінічних рекомендацій та консистентного призначення. Поширене визначення «три невдалі переноси» ігнорує вік та плоїдність — головні предиктори імплантаційного успіху.
Дані великих когорт серії послідовних переносів еуплоїдних ембріонів стабільно показують кумулятивну успішність на рівні 95–98% за 3–4 переноси. Персистуюча ендометріальна патологія несумісна з цією картиною. Справжня біологічна РІФ, ймовірно, трапляється менш ніж у 5%, а скоріше — у менш ніж 2% коректно проконсультованих пар.
У 2023 році з'явилися два взаємодоповнюючі консенсуси: ESHRE — клінічно-орієнтований (60% поріг кумулятивної вірогідності), Lugano — дослідницько-орієнтований (95% поріг). Обидва приходять до того ж висновку: рутинні add-ons (антикоагулянти, кортикоїди, антибіотики, scratch-процедури) не мають доведеної ефективності і не повинні застосовуватися безсистемно.
Чи є повторна невдача імплантації окремою клінічною нозологією — чи статистичним артефактом через відсутність уніфікованого визначення? Дані кумулятивних частот настання вагітності та живонароджень при послідовних переносах еуплоїдних ембріонів і консенсусні алгоритми (ESHRE 2023, Lugano 2023) щодо діагностики, обстеження та ведення.
Чи є повторна невдача імплантації окремою клінічною нозологією — чи статистичним артефактом через відсутність уніфікованого визначення? Дані кумулятивних частот настання вагітності та живонароджень при послідовних переносах еуплоїдних ембріонів і консенсусні алгоритми (ESHRE 2023, Lugano 2023) щодо діагностики, обстеження та ведення.
Заміняти разові шанси кумулятивними таблицями успіху з урахуванням віку та PGT-A.
Використовувати кількість невдач переносів еуплоїдних ембріонів з урахуванням віку за сучасними консенсусами.
Проводити гістероскопію та інші дослідження на етапі первинного візиту, а не після невдачі.
Усвідомлювати відсутність доказів ефективності антикоагулянтів, кортикоїдів, антибіотиків та scratch-процедур.
Спеціаліст з репродукції людини (акушерство та гінекологія) в Hôpital Foch (Париж), клінічний координатор підрозділу ДРТ. Сертифікований з акушерства, гінекології та репродуктивної медицини; пройшов стажування в IVIRMA (Нью-Джерсі). Асоційований редактор Fertility and Sterility, автор понад 90 публікацій.
Автор лекції «Повторні невдачі імплантації, реальність чи статистичний міраж?»
