Фармакогеноміка у репродуктивній медицині: від генетичного коду до результату

Наталія Владикіна відкриває практичну фармакогеноміку в репродуктивній медицині доповіддю про те, як перейти від генетичного коду до клінічного результату і, насамперед, як подолати гіповідповідь на стимуляцію.

Відправна точка — групи POSEIDON 1–2: пацієнтки із субоптимальною відповіддю, у яких стандартні дози дають менше ооцитів, ніж очікувалося за резервом. Саме тут генетика особливо корисна.

Центральна тема — поліморфізми рецептора ФСГ, насамперед варіант Asn680Ser і позиція 307. Різні генотипи по-різному «читають» ту саму дозу ФСГ, визначаючи чутливість рецептора.

Важливо чітко розмежовувати мутацію і поліморфізм: мутація може повністю вимкнути функцію, тоді як поліморфізм лише зсуває реакцію — і це розмежування має прямі клінічні наслідки.

Як маркер субоптимальної відповіді Владикіна використовує FOI-індекс (follicle-to-oocyte index): він допомагає об'єктивізувати «недобір» ооцитів відносно антрального пулу.

Для інтерпретації поліморфізмів доповідачка спирається на Дельфійський консенсус (Alviggi, Conforti), що задає рамки того, як переводити генетичні знахідки в рішення про протокол.

Окремо розглядаються поліморфізми β-ланцюга ФСГ і варіантний ЛГ: саме ці профілі вказують, коли стандартного ФСГ недостатньо і в протокол потрібно додавати рекомбінантний ЛГ.

Наводиться дослідження GenOx 2025, що показує синергію рецепторів ФСГ і ЛГ: їх спільна генетична характеристика точніше передбачає відповідь, ніж кожен маркер окремо.

Владикіна враховує й етнічні особливості: чутливість і частоти поліморфізмів різняться між європейською та азіатською популяціями (дані Hu 2024, Huang 2025), що важливо для перенесення результатів.