Підготовка ендометрія до кріопереносу: «галерея» протоколів

Катерина Бабенко називає підготовку до кріопереносу «мистецтвом кріопротоколів», результатом якого мають ставати «шедеври» — живі здорові мама й дитина, а не лише позитивний тест.

Починає з інтерактивного голосування: що частіше обирає аудиторія — ЗГТ чи природний цикл. Історично і у світі, і в Україні частіше застосовувався протокол замісної гормональної терапії (ЗГТ): він простий, керований, зручний за таймінгом, створений понад 30 років тому для синхронізації з донором.

Однак ЗГТ, за даними, асоціюється з дещо нижчим живонародженням і вищим ризиком ранніх втрат порівняно з природним циклом. Ключовий механізм — відсутність жовтого тіла й вироблюваних ним вазоактивних факторів.

Перинатальні ризики штучного циклу вищі: ризик прееклампсії зростає майже вдвічі при одноплідній і ще більше при багатоплідній вагітності. Метааналіз показує: використання натурального циклу дозволяє запобігти частині несприятливих наслідків на 1000 жінок.

Розглядаються цільові групи довгого протоколу (передчасна недостатність яєчників, міоми, аденоміоз): широкі дослідження не показали значущої переваги довгого агоніст-протоколу над звичайним ЗГТ чи природним циклом; при аденоміозі може допомогти додавання інгібіторів ароматази.

Звідси зсув «від ефективності до безпеки»: мета — не створювати цикл штучно, а використати власну репродуктивну фізіологію пацієнтки. Це виводить на перший план природні та модифіковані цикли.

Природні цикли бувають «дикі» (моніторинг ЛГ, прогестерону, колапсу фолікула), модифіковані тригером (ХГЧ фіксує день) і модифіковані прогестероном (екзогенний прогестерон замість тригера).

Важливий практичний висновок: орієнтуватися на прогестерон зручніше й надійніше, ніж на пік ЛГ, — саме прогестерон запускає секреторну фазу й готує ендометрій; при цьому ефективність підходів зіставна, але при моніторингу прогестероном менше візитів і скасованих циклів.