Чому дві пацієнтки з однаковим віком, AMH і кількістю антральних фолікулів по-різному відповідають на ту саму стимуляцію? Огляд генетичних маркерів — поліморфізмів FSHR, LHCGR, ESR — що дедалі більше визначають персоналізований дизайн протоколу.



PhD
Наукова директорка Instituto Bernabeu Biotech (генетичний підрозділ групи Instituto Bernabeu) і координаторка R&D&I. Молекулярна біологиня зі ступенем PhD і спеціалізацією з генетики людини; фокус — преімплантаційне генетичне тестування (PGT), репродуктивна генетика та застосування ШІ в генетичному скринінгу. Викладачка магістерської програми з репродуктивної медицини Університету Аліканте.
Лекція Белен Льєдо починається зі спостереження, знайомого кожному репродуктологу: дві пацієнтки з однаковими клінічними характеристиками, на тому самому протоколі, можуть дати абсолютно різну відповідь яєчників. Пояснення цієї варіативності дедалі частіше шукають не в клініці, а в генетиці рецепторів гонадотропінів.
Звичні предиктори відповіді — АМГ, базальний ФСГ, кількість антральних фолікулів — оцінюють «ємність» яєчника, але не його чутливість до препаратів. Поліморфізми рецепторів ФСГ і ЛГ змінюють те, як фолікул реагує на стандартну дозу: за одного генотипу достатньо меншої кількості гормону, за іншого — потрібно більше. Це і є обмеження суто клінічного підходу, про яке говорить доповідачка.
Ідеться насамперед про поліморфізми гена рецептора — наприклад, про добре вивчений варіант FSHR у позиції 680 (Ser/Asn), а також про варіанти рецептора ЛГ. Той самий протокол «зустрічає» у різних пацієнток рецептори різної чутливості, і саме цим пояснюються випадки «несподіваного» гіпо- чи гіпервідповіді, які не передбачалися ні віком, ні АМГ.
Практичне ядро лекції — підбір дози ЛГ за генотипом його рецептора. Фармакогенетичний профіль дозволяє призначити, наприклад, 37,5 МО за сприятливого генотипу і 75 МО за несприятливого, замість єдиної дози «для всіх». Такий підхід переводить вибір дози з площини інтуїції у площину вимірюваного біомаркера.
Ключова цифра — з даних Instituto Bernabeu: індивідуалізація дози за генотипом підвищує частоту живонароджень з 29% до 50%. Різниця майже вдвічі, і отримана вона не коштом агресивнішої стимуляції, а завдяки точнішій відповідності дози біології конкретної пацієнтки.
Звідси практичне питання — коли проводити генотипування: до першої стимуляції, щоб одразу зайти правильно, чи після несподівано слабкої відповіді. Лекція окреслює можливості й обмеження методу: він не замінює клінічну оцінку, але додає до неї шар, який попередні предиктори втрачали.
Окремо доповідачка окреслює практичні рамки: генотипування — одноразовий аналіз, результат якого не змінюється з часом і може використовуватися в усіх наступних циклах пацієнтки. Обмеження — доступність і вартість тесту, а також те, що панель охоплює лише частину відомих варіантів. Тому метод позиціюється як доповнення до клінічної оцінки, а не її заміна.
Для клініциста висновок простий: «одна доза для всіх» поступається персоналізації. Генетика оваріальної відповіді — це не абстрактна наука, а інструмент, який уже сьогодні, у конкретних центрах, змінює вимірювані результати програм ДРТ.
Наукова директорка Instituto Bernabeu Biotech (генетичний підрозділ групи Instituto Bernabeu) і координаторка R&D&I. Молекулярна біологиня зі ступенем PhD і спеціалізацією з генетики людини; фокус — преімплантаційне генетичне тестування (PGT), репродуктивна генетика та застосування ШІ в генетичному скринінгу. Викладачка магістерської програми з репродуктивної медицини Університету Аліканте.
Автор лекції «Генетика оваріальної відповіді»